15 лютого виповнюється 26 років відтоді, як радянські війська покинули Афганістан. Так закінчилася 10-річна війна, в якій Радянський Союз втратив понад 15 тисяч своїх громадян.
Для когось це сухі цифри і далеке минуле, для тих же, хто пройшов Кабул, Кандагар, Джелалабад, — спогади про недружню країну і біль втрат.
Для більшості ця війна була і залишається незрозумілою — величезна країна на догоду своїм державним амбіціям кинула в пекло не до кінця навчених і необстріляних хлопчаків.
Багато хто не любить згадувати афганську війну, але й забувати її не можна. Це частина історії і, насамперед, пам’ять про загиблих солдатів. Напередодні 26-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану вдалося поспілкуватися з чернігівцем Дмитром Власенком. З липня 1988 року до 11 лютого 1989-го він служив командиром ремонтної роти в Афганістані.
Про те, як виконував інтернаціональний обов’язок, Дмитро згадує неохоче. В Афганістан він поїхав старшим лейтенантом, там йому надали звання капітана. Нині Дмитро Власенко — полковник запасу.
— У молоді роки хлопці про війну не надто замислювалися. Батьківщина наказала їхати, ми і відправилися виконувати інтернаціональний обов’язок, -сказав співрозмовник. — Мені і моїм товаришам по службі пощастило хоча б у тому, що останні півроку в Афганістані практично не воювали, і жертв було небагато. Гинули хлопці здебільшого через необережність.
Однак, незважаючи на те, що бойових дій майже не вели, служити було важко.
— Привезли нас у високогірну пустелю. Моя рота розташовувалася на півторакілометровій висоті. До того ж вода в тій місцевості погана. Напевно, не було жодного військового, який би не перехворів кишковими інфекціями. А жовтяниця взагалі була звичайним явищем, — повідомив Дмитро. — Жив разом із товаришами по службі в землянці. Ті, хто перебував там довше, влаштувалися в бараках, де навіть кондиціонери були. А у нас? Двері землянки відкрив — і вся вентиляція. Правда, усім потрібним, зокрема засобами гігієни, нас нормально забезпечували. Їжа теж була хороша.
Половина командування полку в нашій їдальні харчувалася. У раціоні завжди було м’ясо, риба і масло до чаю. Пам’ятаю, що на обід готували лише першу страву, щоб солдати їли рідке. Другої ж не варили, оскільки ніхто не хотів переїдати. Адже працювати доводилося багато, до того ж під палючим сонцем. Температура повітря там зазвичай була вище 40 градусів. А ось із порційного м’яса, яке не використали протягом тижня, готували шашлик для всієї роти.
Солдатам не можна було покидати розташування, а тим більше контактувати з місцевим населенням, адже мало що могло трапитися.
— Поодинці ходити будь-куди заборонялося, навіть у магазини, — продовжує розповідь співрозмовник. — В Афганістані нам було встановлено подвійний оклад. Рублі надходили на особовий рахунок у СРСР, а на руки видавали чеки. Хлопці, які поверталися в Союз, могли отоварюватися в так званих «Берізках», де торгували імпортними речами. А в Афганістані були військторгівські магазини. Там теж продавали гарні товари. Щоправда, за півроку я заробив небагато чеків, тому купив мало речей.
Місцеве населення Афганістану Дмитро Власенко охарактеризував як горде, але бідне.
— У них усі споруди глинобитні. Глина там — основний будівельний матеріал. І будинки з неї міцні, — поділився спостереженнями учасник афганської війни. — Афганці одягалися бідно — в широкі бавовняні балахони, гумові калоші, а навколо шиї обмотували ковдри. Жінки там безправні. Вільно пересуватися по містах і селах можуть тільки чоловіки. Навіть у автобусах спостерігали, як на кращих передніх місцях сиділи чоловіки, а жінки — позаду, де більше трясе. А всі їхні військові — випускники радянських профільних училищ.
Дмитро Власенко і нині підтримує зв’язок із хлопцями, з якими довелося служити. Відшукали один одного завдяки соціальним мережам. А в пам’ятний день виведення військ з Афганістану Дмитро зустрічається з побратимами на мітингу. Потім разом відвідують могили загиблих воїнів.
Ірина Осташко, "Деснянка" № 7 (535) від 12 лютого 2015
Новости по теме Сегодня, 13:01 Конфликт между бизнесом и налоговой: кто кого? Сегодня, 12:54 Як банки повертають депозити 4 Февраля 2015 15:55 Літати в небі — його покликання, а вишивка — для душі
По материалам http://www.gorod.cn.ua/
from Новини Чернігова http://novosti.cn.ua/%d0%b7%d0%b3%d0%b0%d0%b4%d1%83%d1%8e%d1%87%d0%b8-%d0%b0%d1%84%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d1%83-%d0%b2%d1%96%d0%b9%d0%bd%d1%83/
http://novosti.cn.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий