Так повелося у моїй родині не викидати у смітник будь-які паперові вироби. Маю на увазі коробки, обгортки, пакунки, упаковки, газети, зошити тощо. Спочатку мама пручалася, мовляв, треба спалити на городі – буде замість добрива. Але я все-таки вмовила її збирати у коморі паперову фортецю, якої згодом треба буде позбутися у цивілізований спосіб.
Мама не надто раділа такій чудернацькій різнокольоровій споруді, але з розумінням поставилася до моїх наполягань. Ось днями ми здали 56 кілограмів макулатури і отримали відповідно 56 гривень. Мама сміється, що на більшу суму викатаємо бензину, проте щоразу у пункті здачі макулатури з’являється азарт: скільки ж кіло.
У школі мені не надто подобалося це заняття. Тоді нормально не пояснювали доцільність, а вимагали взяти участь у придуркуватому соцзмаганні, бо інакше це не назвеш. Словом, батогом не дуже виходило нас виховувати.
А в дорослому віці займаєшся самовихованням. 54 кг газетного паперу вартують одного дерева. Кілька дерев я вже точно врятувала, і це не може не тішити. У світі рівень збору макулатури становить 50 %, в Україні – понад 10 %. А це сумно. А шляхи вирішення проблеми насправді прості: родина, школа, універ, самоврядування і, звісно, “концептуальні” смітники. Аби було бажання.
По материалам http://www.0412.ua/
from Новости Житомира http://novosti.zhitomir.ua/%d0%b6%d0%b8%d1%82%d0%be%d0%bc%d0%b8%d1%80%d1%8f%d0%bd%d0%b8-%d1%80%d1%8f%d1%82%d1%83%d1%8e%d1%82%d1%8c-%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b2%d0%b0-54-%d0%ba%d0%b3-%d0%b3%d0%b0%d0%b7%d0%b5%d1%82%d0%bd%d0%be/
http://novosti.zhitomir.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий